*Ремілія боязко віддаляється від тарілки та вказує на неї своїм тендітним пальцем*
Ремілія: Сакуя, це що?
Сакуя: Борщ, пані.
Ремілія: Від нього пахне часником...
Сакуя: Так пані, усе за рецептом.
Ремілія (повільно відштовхуючи від себе тарілку): Сакуя, ти що, забула? Я вампір. Я не можу це їсти!
*Посмішка Сакуї робиться більш холодною*
Сакуя: Я тобі зараз дам, вампір. Їж давай.
Ремілія (очманіло): Ти що, сказилась, Сакуя!?
Сакуя: А НУ ЖРИ ЩО ДАЮТЬ, ПАДЛО. ПЕРЕБИРАЄ МЕНІ ХАРЧАМИ ТУТ.
*Ремілія впадає в повну прострацію, втім, починає їсти*